Замовити зворотній дзвінок
 X

            

Сторіччя брехливої держави


Правда вільними Вас зробить

До російської брехні всі настільки звикли, що на виправдання з приводу чи то листів, то чи зверненнь, то чи заяв, зачитаного покійним Віталієм Чуркіним, нікого не здивували і не насторожили, пише Олег Панфілов. Якби все це відбувалося на російській території, то ніхто б і не звернув уваги, але сталося це в Раді Безпеки ООН, коли представник Росії зачитав текст Віктора Януковича, в якому той просив про військову допомогу. Чуркін для переконливості помахав листком паперу з текстом, розгорнув, щоб камери встигли зняти, а потім передав до секретаріату ООН - як документ.

Сталося це три роки тому, коли в Кремлі вважали, що на тому етапі операції з "примусу до миру" України, текст Януковича повинен був дати зрозуміти, що цілі Росії серйозні і мотори танків вже розігріті. З кількох деталей подій все повинно було статися в точності так само, як за шість років до того в Грузії. Російськомовні Криму і Донбасу тепер виступали в якості південних осетин, а Віктор Янукович - в ролі Едуарда Кокойти. Досить розповісти казки про "мирно сплячих" або "розіпнутих російськомовних немовлят" - і все, можна захоплювати, окупувати, анексувати. Але перш - красиво збрехати, підготувати населення і світове співтовариство в тому, що Кремль, як і 100 років тому готовий захищати, боротися за мир у всьому світі, щоб каменя на камені не залишилося.

У 1917 році до влади прийшли люди, які брехню перетворили з проступку в державну політику. Обіцяли свободу? Створили величезний концтабір, в якому ГУЛАГ був лише частиною державного устрою. Обіцяли землю селянам? Змусили все віддати - до останнього мішка зерна, відібрали всю живність і загнали людей в колгоспи. Обіцяли заводи робочим? Показуха, стаханівський рух і соціалістичне змагання замінили гідні зарплати, а самі заводи перетворені в виробництво застарілих і нікому не потрібних речей. Більшовики розуміли, що щоденна брехня викличе зворотну реакцію, тому вирішили спілкуватися з  населенням виключно за допомогою пропаганди і репресій, а все інше було піддано цензурі. Хто намагався пручатися піддавався арешту і розстрілу. Люди оскотинилися настільки, що на комуністичних зборах запросто вимагали "знищувати як скажених собак" своїх друзів, колег і сусідів.

Більшовикам потрібна була маса - величезна сіра, безвольна і безмовна маса, яка б на перший поклик партії могла розтерзати будь-якого, за наказом піти воювати з ким завгодно, гинути "за Батьківщину, за Сталіна". Війна стала основною розвагою комуністів, які мріяли "світову пожежу роздмухати" і встановити соціалізм у всьому світі. Сталіну було мало однієї шостої суші, він хотів бути батьком усіх. Людей ламали через коліно - проходила жахлива селекція радянської людини, коли арешт або розстріл родича, або сусіда викликав страх, страх породжував лестощі і безмежну віру в міфічне світле майбутнє. Люди стояли в черзі за кістками, які красиво назвали "супнаборамі", і терпіли. Їм брехали - вони терпіли. Партком збирав збори і обговорював сімейне життя - терпіли. Спецмагазини для номенклатури були забиті дефіцитом - терпіли. І плакали по незрозуміло навіщо загиблих за тисячі кілометрів від батьківщини - і терпіли.

Більшовикам вдалося створити терплячу масу за допомогою репресій, знищення церкви та приватної власності. І безсоромного щоденної, щохвилинної брехні. У 1930-х роках "чорні воронки" вивозили десятки тисяч запідозрених радянською владою, кого в ГУЛАГ, кого на розстрільні полігони, а радянський кінематограф створював сотні брехливих фільмів про "щасливе життя" в країні, в якій знищувалася інтелігенція, офіцери і священики. Налякали одне покоління, в 1930-і і 1940-і виросло нове, вже слухняне і залякане, вони покірно вірили про "велику вітчизняну війну", але нічого не знали, про захоплення Східної Польщі. Якщо і знали, то вважали, що так і повинно бути.

До початку Другої світової війни, яку в 1939 році почали Німеччина і Радянський Союз, в самому СРСР назвали Великою Вітчизняною, намагаючись брехнею приховати свої злочини. Уже за два роки до 22 червня 1941 року Радянський Союз окупував частину Польщі і Фінляндії, Литви, Латвії і Естонії, але ж це було до Великої Вітчизняної, а значить в підручниках історії не згадується як агресія. Змусити радянських людей йти на фронт і гинути за авантюри Сталіна знову допомогла брехня, якого виховує з 1917 року страх. Важко сказати, яка кількість фальшивих героїв і подвигів зробили за допомогою пропаганди, але істерія "величі" і непереможності "триває досі, навіть після афганського ганьби і українського капкана.

Радянська брехня стало сенсом партійної діяльності, коли комуністи доповнювали брехня новим брехнею, заплутуючи реальність, приховуючи правду, якою за цим клубком брехні залишалося або зовсім небагато, або не було вже зовсім. Якщо хтось із радянських людей намагався зачепити цей клубок або, не дай Бог, спробувати розплутати, його оголошували злочинцем, відправляли в табори, особливо злісних знову розстрілювали. Брехня і репресії завжди знаходилися поруч: щоб приховати масштаби репресій - брехали про "шпигунів" і "агентів", хто не вірив у брехні, того відразу репресували. Жахлива м'ясорубка перемелювала все - залишки честі і гордості, національної традиції і релігії, мови і історичну пам'ять.

На виході з м'ясорубки, в 1991 році вийшла маса, яка як і раніше боялася всього, а декларована свобода і демократія залишилися порожніми словами, як до того 74 роки нічого не значили радянські "мир у всьому світі" або "наше майбутнє - комунізм". Борис Єльцин намагався говорити правду - про корупцію, про права людини, про демократичні вибори, але в грудні 1994 року почав війну проти Чечні, а через шість років ввів в свій кабінет людину, який знищив все те, що спробували створити російські ліберали з колишніх кухонних політологів. І все стало повертатися, навіть швидше, ніж можна було собі уявити - цензура, пропаганда, репресії, однопартійна Державна дума з "Єдиною Росією" і її філіями. Тепер брехня стала більш технологічні і агресивніше - при владі тепер чекісти, які не допускають інакомислення, а тим більше - обговорення їх ролі в сучасній Росії.

Нинішні чекісти виявилися в складній ситуації - СРСР був оточений колючим дротом і будь-яке проникнення західної "зарази" у вигляді вінілових дисків або жуйки жорстко припинялися, а тепер є інтернет і можливість поїхати в туристичну поїздку. Але чекістам неймовірно пощастило - в Росії живуть нащадки тих, кого в декількох поколіннях виховувала брехня - пропаганда і цензура. Росіяни як кажани летять від світла, щоб забитися в темний куток, який їм більше подобається, ніж яскравий і різноманітний світ. Здавалося б, що можна стати приватним власником і навіть відкрити свою справу, але все одно не хочуть або бояться, а ті, хто осмілів, того добивають чиновники-хабарники.

Росіяни продовжують жити минулим брехнею, не маючи ніякого бажання жити інакше - так зручно, що не клопітно і ніякої відповідальності. Їм, як і раніше подобається брехня, їм знову подобається любити вождя і ходити колонами, їм подобається придумана історія з фальшивими "героями" і їх фальшивими "подвигами". Росіяни знову вважають, що "велич" - це розміри країни, а брехня, як і раніше може замінити наукові відкриття та винаходи. Вони вірять, що всі захоплені в перебігу останніх століть землі і народи добровільно бажали бути захопленими і за цей час самі забували свої мови і культури. Здається, що поки в російських школах не перейменують підручники "Історії Росії" на "Історію російських окупацій" там нічого не зміниться. Фальшива історія виховала фальшивих людей, що живуть в фальшивому світі.

Путін обов'язково буде святкувати сторіччя Великої Жовтневої соціалістичної революції, він її ідеологічний вихованець, навколо нього знаходяться люди, які свято вірили в те держава яке вони створювали і чию ідеологію вони захищали. Вони не можуть прибрати з Червоної площі мавзолей - це їхня святиня, вони не можуть відмовитися від численних пам'ятників радянським вождям - це їхні вчителі, вони не можуть відмовитися від агресивної політики щодо сусідів - саме для цього створювалося брехливе держава. Тому що що "світле майбутнє" для Росії - це війна, благополуччя народу - в любові до свого вождя.

Брехня - це живильне середовище, без якої така Росія загине, а яка вона повинна бути іншою - ніхто не знає. Абхазія і Цхінвалі, Карабах і Придністров'я, Крим і Донбас - результат брехливої російської політики, переконливою, що кого-то треба рятувати, але потім кидають напризволяще. Російська брехня замінює все почуття: нюх вже не дратує пальмова олія, зір не помічає вілли, яхти, літаки і автомобілі російських політиків, слух пестить брехнею вождя, смак не помічає аромату денатурату.

Олег Панфілов

Професор Державного університету Іліі (Грузія)




Поділитися: