Замовити зворотній дзвінок
 X

            

ВОЛОНТЕРИ: три з половиною роки поспіль


Найбільшу довіру серед українців мають церква, волонтери і Збройні сили України, а найменшу - уряд України, російські ЗМІ і Верховна Рада України.

Про це свідчать дані опитування я громадської думки "Омнібус", проведеного КМІС, опубліковані на початку 2017 року.

Наведені ними цифри – красномовні:

"Найбільшою довірою серед українців користуються церква ( «безумовно довіряю» 23, 1%), волонтери (15%)і Збройні Сили України (18%) ", - зазначили соціологи.

Волонтери виросли з громадянської відповідальності з перших днів Майдану.

«Майдан навчив самостійно нести відповідальність за власне життя», - пояснює цей феномен Юрій Дідула, львів»янин, один з співзасновників ініціативи «Будуємо Україну разом».

А коли на схід пішли перші ешелони з військовими, яким належало захищати кордон від гібридних воїнів Росії, то напівроздягнену армію почали годувати, вдягати та, почасти і озброювати самоорганізовані українці-волонтери.

Хто міг – возив все, від одягу до тепловізорів. Хто не мав змоги їздити – збирав кошти, готував їжу, плів маскувальні сітки… Всього сьогодні і не перелічиш: скільки дрібниць і зовсім не дрібниць волонтерські групи возять і по сьогодні на Донбас.

Чому і три з половиною роки поспіль – волонтерська допомога потрібна військовим? Один з організаторів групи «Волонтери Київщини та Прикарпаття», керівник ДУ «Український дім» Юрій Стельмащук, переконаний:

«Волонтери підкладають руки там, де є потреба у підсиленні».

Вже більше ста конвоїв з харчами, предметами для украплення землянок, одягу, військовими приладами від»їжджає з Європейської площі, 2 – на Донбас.

Хлопці на сході приймають кожного, хто приїхав, як посланця з дому. Звичайно ж, домашня їжа, цигарки, обереги, бензопили та кріплення для бліндажів – все це вкрай потрібне, але не менш важливо усвідомлювати, що про тебе дбають і тебе підтримують на мирній Україні.

13 грудня від стін «Українського дому» від»їхав позаплановий вантаж до промзони у прифронтовій Авдіївці. Юрій Стельмащук з побратимами поїхали з вантажем аби не просто передати необхідне, а й допомогти в будівельних роботах = украпіти бліндажі перед зминіми відлигами та морозами.

Буквально за кілька днів до цього у стінах «Українського дому» зібрались 50 волонтерів, прийшли політологи та соціологи і ті, кого за допомогою волонтерів вдалось звільнити з полону. Серед інших була і подружня пара Жемчугових. Історію нині Героя України, Володимира Жемчугова – ще напишуть у підручниках новтньої історії України. Аби діти знали – незалежність та воля не даються один раз і назавжди, до їх захисту треба бути готовим кожному і будь-якої миті.

Володимир Жемчугов у період з 28 грудня 2014 року по 24 вересня 2015 року провів 30 спеціальних операцій зі знищення військових об'єктів ворога та особового складу окупаційних військ. 29 вересня 2015 під час виконання чергового бойового завдання та спроби захоплення противником підірвав себе, внаслідок чого втратив кисті обох рук і зір. З важкими пораненнями потрапив у полон. Тривалий час утримувався у Луганському СІЗО, де піддавався допитам контррозвідувальних органів проросійських бойовиків.

Був звинувачений у підриві залізничної колії в районі Лутугине та електроопори в Хрящуватому, а також у тому, що виступав проти політики РФна пострадянському просторі та був завербований військовослужбовцями Збройних сил України.

17 вересня 2016 року за особистою участю Президента України Петра Порошенка був звільнений з полону.

Його дружина Олена дякувала волонтерам за те, що у період ув»язнення її чоловіка – саме волонтери були «очами та вухами» у застінках, саме вони передавали їй – що відбувається з Володимиром і як він себе почуває.

Тому вона визнала – і три з половиною роки поспіль – волонтери в Україні – це дуже активна, свідома когорта людей, які у будь-який момент можуть втримати ситуацію. Вони прийдуть на допомогу, розрадять і допоможуть вирішити найскладніші справи.

Політолог Олександра Решмеділова нагадала про соціологічні вимірювання на початку 2017-го, вона акцентувала увагу – саме волонтери за цей час після Майдану найменше втратити у довірі народу. Вони і є сам народ, у суспільстві прекрасно усвідомлюють – без волонтерського руху, без волонтерського контролю – вітчизняна історія могла б бути куди менш оптимістичною.




Поділитися: